Іноді  мене запитують, чи обов’язкові прожилки в елементах розпису, навіщо вони взагалі потрібні.

Прожилки це тоненькі лінії-підводки, які наносяться поверх виконаного вже елемента, прикрашаючи чи акцентуючи його. Іноді це найтонший розпис, який хочеться роздивлятися, а іноді це досить чіткі лінії, які задають ритм і характер композиції, але в будь якому випадку, це оздоблення деталей і чи є сенс відмовлятися від прожилок, спробуємо розібратись.

Я би роль прожилок віднесла до трьох функцій:
- вони можуть бути просто необхідними – ними часто прикривають огріхи і неохайні місця де сходяться в одну точку перехідні мазки, які формують листочок чи квітку;

В прикладі в центрі кожної квітки лінії-промені прикривають не завжди вдалі мазки.

- вони можуть слугувати просто прикрасою, демонструючи найтоншу роботу майстра;

Тоненькі вії дуже прикрашають листочки.

- іноді прожилки врівноважують композицію, привносячи бажаний колір.

Рожева прожилка по центру кожного листочка підкреслює їх і зв’язує кольором із великими квітками.

Чорні прожилки в квітах акцентують квітки, об’єднують їх і створюють деякий ритм.

Погодьтеся, що прожилки надають роботам більшої декоративності. Хоча, якщо всі мазки в елементах красиво зустрілися, а композиція не потребує додаткових фарб, то варто чи ні проводити прожилки, вирішує художник.
Ось в цій квітці я не стала виписувати прожилки. Квітка, на мою думку, не потребують ніяких доповнень.

А якого кольору мають бути прожилки, залежить від бажання майстра зробити їх досить помітними, чи лише трохи відтінити. Колір може зазвучати різко, але якщо це виправдано, то чому ні?  Може й м’яко лягти – пробуйте. Мені доводилось підбирати по ходу. Спочатку пробую на листочку чи квітці виписати одним кольором, якщо бачу, що не те, перекриваю зверху більш доречним і коли рішення є, прохожу всі елементи знайденим вже відтінком.