Якщо спробувати одним словом визначити що таке композиція, то, мабуть, краще за все підійшло б «складання», «упорядкування» і в цьому сенсі мені подобається висловлювання письменника Бехера: «Невдалі картини у своїй більшості невдалі не тому, що вони погано написані, - вони невдалі тому, що погано задумані».
А взагалі, композиція поняття дуже ємке, і коли говорять про композицію, то часто згадаються такі речі як композиційний центр, урівноваженість,  ритм, динамічність або статичність, аналогія, контраст, ближній й дальні плани. Так, дійсно, художники мають багато засобів для розкриття теми, або задуму твору, але починається робота, все ж таки, з вибору розміру і ракурсу об’єкта і з розміщення зображення на форматі картини.
В цьому уроці розглянемо правила розміщення і те, як вибір точки зору впливає на загальне враження від малюнка.
Припустимо,  ми вже вирішили що саме буде зображено ( для  наочності обіграємо приклади із букетами). Далі постає питання «як?», а точніше, з якої сторони краще показати наш предмет. Як правило, практично завжди більш заповнена деталями, або найбільш інформативна сторона будь-якого предмету і буде найвигіднішою для зображення. Погодьтеся, що люба нормальна людина букет квітів покаже з пишної сторони, глечик, відкривши погляду ручку, а голову у портреті зі сторони обличчя, а не потилиці.

Квіти бузини поставлені у глечик хаотично.

Букет повернуто лицевою стороною.

При погляді на лілії зверху, ми не бачимо всієї привабливості квітів.

Деталі відкриваються якщо зазирнути знизу. Правда, так композиційно краще?

У виборі ракурсу, насправді, немає нічого складного, і як мені здається, це дуже  цікава і навіть захоплююча  частина роботи, але заради правди, слід відмітити, що від світла (освітлення) і взятого горизонту залежить багато чого, але цім питанням я планую відвести окремі уроки. Поки ж що просто подивимося як від ракурсу (від точки зору) залежить «зміст сказаного». На трьох фотографіях ми бачимо ромашки, але сприймаються вони по-різному. На першій можемо милуватися сонячними голівками квітів, на другій бачимо букетик в склянці, де склянка і квіти невід’ємно пов’язані і представляються чимось давно складеним і «встаканеним», а третя композиція запрошує поглянути вже не на квіти, а на фантастичні візерунки падаючих тіней.

Так що  першим кроком є визначення замислу. І якщо необхідно, наприклад, показати падаючі тіні, то для них на картині повинно бути відведено місце.
Коли знайдено виразний ракурс, то переходимо до розміщення зображення на картинній площині, і тут слід розуміти, що невдале розміщення виправити неможливо – доведеться витирати і будувати все з нуля.
Головні з вимог  по розміщенню прості й складні водночас: зображення має вміститися, але йому не повинно бути тісно і інша крайність недопустима, коли зображення сиротливо жметься невеличкою плямою на пустому просторі.

Букет ледве вміщається на аркуші.

Букет, навпаки, загубився і лишилося багато вільного місця.

Для вдалого розміщення, перш за все, дивлячись на натуру,  слід зорово оцінити відношення висоти предмету до ширини і крайніми точками відмітити на аркуші його «габарити». Якщо предмет більше витягнутий по вертикалі, то краще взяти вертикальний формат, а коли в ширину, то горизонтальний.

Приклад, коли краще взяти вертикальний формат.

Приклад, коли підходить горизонтальний формат.

Відмічені щойно  крайні точки дуже важливі і краще добре прикинути, чи все ляже на свої місця і коли щось не так, то на цьому початковому етапі ще нічого не варто змістити обриси зображення.

Крайніми точками відмічено "габарити" зображення.

Наступним кроком буде визначення основних мас (деталей). Для полегшення  цієї задачі зручно провести вертикаль, яка поділить аркуш навпіл і таку саму горизонталь – тоді видно в якому квадраті які деталі розташовані. Якщо потрібно, то можна провести діагональні лінії або інші для більш точної побудови.

Допоміжні лінії і перші обриси букету акації.

Букет акації.

Врешті, зображення на картинній площині  має зайняти найбільш вигідне положення із усіх можливих, а вся композиція в цілому мати завершений вигляд, де вже нічого не хочеться а ні додати, а ні відняти.